Концепція смартконтрактів спочатку виникла не в контексті блокчейну, а була визначена комп'ютерним науковцем і професійним криптографом Ніком Сабо в 1994 році як ряд зобов'язань в цифровій формі, включаючи набір протоколів і виконання цих зобов’язань сторонами, які беруть участь в цих протоколах.
Однак на той час вона не привертала до себе особливої уваги, аж поки не з'явилася децентралізована P2P-система передачі Bitcoin, а також програмована і незмінна технологія блокчейн. Ці події зробили концепцію смартконтрактів чимось більшим, ніж просто теорією.
Наприкінці 2013 року Віталік Бутерін випустив Ethereum Whitepaper, а в наступні роки очолював команду розробників цієї децентралізованої платформи для смартконтрактів. Вона діє як базова операційна система, така як iOS від Apple або Android, надаючи розробникам багатий API-інтерфейс для швидкого створення різних типів смартконтрактів і блокчейн-програм.
На сьогоднішній день концепція смартконтрактів стала більш зрозумілою: смартконтракт – це незмінний контрактний протокол, записаний як код в комп'ютері. Смартконтракт вважається виконаним, коли задовольняються конкретні умови, про які домовилися учасники.
Простими словами, смартконтракт – це частка комп'ютерної програми. Він не настільки "розумний", як ми могли б собі уявити, і не має юридичної сили традиційних контрактів.
Детермінований: результат виконання одного і того ж смартконтракту завжди однаковий, навіть якщо він виконується на комп'ютерах, розташованих у різних регіонах світу.
Відкритий і прозорий: всі правила та умови смартконтракту є повністю доступними та видимими для сторін, які беруть у ньому участь.
Незмінний: після укладення контракту його зміст не може бути змінений. Жодна сторона не може втручатися у процес виконання контракту.
Смартконтракти виконуються лише тоді, коли їх викликають транзакції. Один контракт може викликати інший контракт, і цей виклик може продовжуватися між контрактами за рівнями. Однак виконання першого контракту в цьому блокчейні має бути ініційоване транзакцією, створеною зовнішнім акаунтом. Смартконтракти ніколи не запускаються автоматично або у фоновому режимі. Без тригерної транзакції контракт залишається в стані очікування виклику.
Виконання транзакцій є єдиним цілим, і зміни глобального стану відбудуться лише після того, як всі дії будуть підтверджені як успішні. Підтвердження успіху означає, що під час виконання програми не було помилок або умов розірвання контракту. Якщо виконання програми припиняється через помилки, всі попередні операції будуть скасовані, так, ніби це виконання ніколи не відбувалося.
Так як використання смартконтрактів стає все більш поширеним, люди виявили, що, подібно до контрактів у реальному світі, якщо вони не будуть ретельно переглянуті і перевірені, можуть виникнути вразливості, що призведуть до проблем з безпекою активів.
Одним з найвідоміших інцидентів в історії Ethereum є подія TheDAO. TheDAO був проєктом децентралізованого автономного фонду, який зібрав Ether на суму понад 150 мільйонів $ всього за один місяць. Проте вже за місяць вразливість у коді токену призвела до того, що хакери зняли значну частину коштів. Через незмінну природу смартконтрактів команда проєкту не мала можливості втрутитися.
Навіть сьогодні продовжують виникати вразливості у контрактах. Однак ці хакерські інциденти змусили більше розробників усвідомити, що, як і у випадку з контрактами в реальному світі, якщо процеси протоколу занадто складні, необхідно залучати професійний аудит від третьої сторони.
Смартконтракти замінюють сторонніх посередників на відкриті, прозорі та незмінні коди протоколів, зменшуючи витрати на встановлення довіри для учасників контракту. Вони мають широкий спектр застосувань і перспектив. Хоча проблеми з перевіркою безпеки зберігаються, важливо визнати, що цій галузі менше десяти років. Розвиток смартконтрактів все ще перебуває на ранніх стадіях, і ми вважаємо, що широке визнання смартконтрактів на ринку – це лише питання часу.